Закони Дванадцяти таблиць () 451—449 р. до н. е. — кодифікація державного закону від народу (lex publica) у Стародавньому Римі. Закони Дванадцяти таблиць були створені спеціальною комісією з 10 осіб (decemviri legibus scribundis) і регулювали практично усі галузі життя (в юридичному плані — дії/події, що мали місце повсякчас).
Структура Таблиці I—III — процесуальне право (I — запрошення на процес, II — види позовів та скарг, III — виконавче право).
Таблиця IV — сімейне право (визнання батьківства, купівля-продаж дітей).
Таблиця V — спадкове право (заповіт, спадковість, визначення законного порядку спадкоємців).
Таблиця VI — зобов'язальне право (договір, купівля-продаж, позика, кредит і кредитні ставки, купівля і втрата рухомого та нерухомого майна).
Таблиця VII — право сусідське.
Таблиця VIII — кримінальне право (чаклунство, що шкодить; умисне тілесне пошкодження, крадіжка, обман клієнтів, зрада).
Таблиця IX — злочини проти Римської держави
Таблиця Х — сакральне право.
Таблиці XI—XII — різне (наприклад, заборона шлюбу між патриціями та плебеями, забезпечення боргу, крадіжка, підробка речей).
Закони були прийняті Народними зборами в два етапи. Першим етапом в 451 році до н. е. було прийнято 10 таблиць, а в наступному — 450 р. до н. е. — ще дві. Метою законів було послабити протистояння патриціїв і плебеїв за допомогою імплементації у традиційний аграрний порядок рівного для всіх приватного і кримінального права. Найбільш значимий факт — впровадження грошей (ais) у поширеній на той час формі — мідних монет, які зважувались і відповідно до маси мали свій номінал.
Нинішній текст «Законів» є реконструкцією, заснованою на звичаєвій організації тогочасного суспільства. Проте він є основою (і першою писемною згадкою, що не дійшла до наших днів), на яку посилались правові діячі Стародавнього Риму, розвиваючи і доповнюючи юридичну думку в подальшому.
Причини їхньої появи: до середини V ст. до н. е. плебеї в боротьбі з патриціями домоглися певних успіхів (плебс порівняно з громадянами Риму мав обмежені права). У 451, за переказами, під тиском плебсу була обрана комісія з десяти чоловік для запису законів (decemviri legibus scribundis). Вона складалася з видатних патриціїв і була наділена широкими повноваженнями. Децемвіри користувалися надзвичайною владою. Цього року не обирали консулів і народних трибунів. Протягом першого року кодифікаційна робота не закінчилась, і наступного року обрали іншу комісію, що також складалася з десяти осіб, але п'ятеро з них були плебеями. Інші децемвіри представлені у переказах узурпаторами, що діяли не тільки проти плебеїв, але й проти патриціїв. Це призвело до другого вигнання (сецессії) плебеїв з Риму. Безпосереднім мотивом переказ вважає спробу децемвіра Аппія Клавдія незаконно позбавити свободи дочку плебея Віргінію. Лише втручання впливових громадян запобігло спалаху міжусобної війни. У 449 р. до н. е. між ворогуючими станами був укладений урочистий мир. Були відновлені магістратури, що раніше існували і підтверджені права плебеїв, передусім закон про провокації (jus provocationis), за яким кожен громадянин міг апелювати до Народних зборів на несправедливе рішення магістрату (вищої посадової особи). Записані децемвірами закони були опубліковані для загального ві́дома.
Таблиці
Таблиця I (процесуальне право: виклик на процес) 1. Якщо викликають [кого-небудь] на судоговорінні, нехай [викликаний] йде. Якщо [він] не йде, хай [той, хто викликав] підтвердить [свій виклик] при свідках, а потім веде його насильно.
2. Якщо [викликаний] вигадував відмовки [для неявки] або намагається сховатися, нехай [той, хто його викликав] накладе на нього руку.
3. Якщо перешкодою [для явки викликаного на судоговорінні] буде його хвороба або старість, нехай [той, хто зробив виклик] дасть йому в'ючну тварину (jumentum). Вози (arceram), якщо не захоче, представляти не зобов'язаний.
4. Нехай поручителем [на судоговорінні] за що живе своїм господарством буде [тільки] той, хто має своє господарство. За безгосподарного громадянина поручителем буде той, хто забажає.
5. На чому домовляться, про те нехай [позивач] і просить [на судоговорінні].
6. Якщо [сторони спору] не приходять до угоди, нехай [вони] до полудня зійдуться для позову на форумі або на коміціумі. Хай присутні обидві сторони по черзі захищають [свою справу].
7. Після полудня [магістрат] затвердить вимогу тієї сторони, яка присутня [при судоговорінні].
8. Якщо [на судоговорінні] присутні обидві сторони, нехай захід сонця буде крайнім терміном [судоговоріння].
Таблиця II (процесуальне право: види позовів та скарг) 1. (Гай, Інституції, IV. 14: За позовами в 1000 і більше асів стягувався [в касу понтифіків] судовий заставу [в сумі 500 асів], за позовами на меншу суму — 50 асів, так було встановлено законом XII таблиць. Якщо суперечка йшла про свободу якого-небудь людини, то, хоча б його ціна була найвищою, однак, тим же законом пропонувалося, щоб тяжба йшла про заставу [за людину, свобода якого оспорювалася, всього лише] в розмірі 50 асів).
2. Якщо один з таких причин, як … тяжка хвороба або [збіг дня судового розгляду] з днем, покладеним для звинувачення [кого-небудь] у зраді, [перешкоджатиме] судді, третейського посередника або стороні спору [з'явитися на судовий розгляд], то [такий] має бути перенесений на інший день.
3. Нехай [сторона спору], якій бракує свідків, йде до воріт [не з'явився на розгляд свідка] і протягом трьох днів привселюдно волає [до нього].
Таблиця III (процесуальне право: виконавче право) 1. Нехай будуть [дані боржнику] 30 пільгових днів після визнання [ним] боргу або після постанови [проти нього] судового рішення.
2. [Після закінчення зазначеного терміну] нехай [позивач] накладе руку [на боржника]. Нехай веде його на судоговорінні [для виконання рішення].
3. Якщо [боржник] не виконав [добровільно] судового рішення і ніхто не звільнив його від відповідальності при судоговорінні, нехай [позивач] веде його до себе і накладе на нього колодки або кайдани вагою не менше, а, якщо забажає, то й понад 15 фунтів.
4. [Під час перебування в ув'язненні боржник], якщо хоче, нехай харчується за свій власний рахунок. Якщо ж він не знаходиться на своєму утриманні, то нехай [той, хто тримає його в ув'язненні,] видає йому по фунту борошна на день, а при бажанні може давати й більше.
5. (Авл Геллій, аттичної ночі, XX. 1. 46: Тим часом, [тобто поки боржник знаходився в ув'язненні], він мав право помиритися [з позивачем], але якщо [сторони не мирилися], то [такі боржники] залишалися в ув'язненні 60 днів. Протягом цього терміну їх три рази підряд у базарні дні приводили до претора на коміціум і [при цьому] оголошувалася присуджена з них сума грошей. У третій базарний день вони вдавалися до смертної кари або надходили в продаж за кордон, за Тибр.)
6. У третій базарний день хай розрубає боржника на частини. Якщо відсічуть більше або менше, то нехай це не буде поставлено їм [у провину].
7. Нехай зберігає [свою] силу навіки позов проти зрадника.
Таблиця IV сімейне право (визнання батьківства, купівля-продаж дітей) 1. (Цицерон, Про закони, III. 8. 19: З такою ж легкістю було позбавлене життя, як за XII таблицею, немовля, [що відрізнялося] винятковим каліцтвом.)
2. Якщо батько тричі продасть сина, то нехай син буде вільний [від влади] батька.
3. (Цицерон, Філіппіки, II. 28. 69: [Користуючись] постановою XII таблиць, наказав своїй дружині взяти належні їй речі і, відібравши [в неї] ключ, вигнав [її].)
4. (АВЛ Геллі, аттичної ночі, III. 16. 12: Мені відомо, що [коли] … жінка народила на одинадцятому місяці після смерті чоловіка, то [із цього] виникла справа, ніби вона завагітніла після того, як помер її чоловік, бо децемвіри написали, що людина народжується на десятому, а не на одинадцятому місяці.)
Таблиця V 1. (Гай, Інституції, 1. 144—145: Предки [наші] стверджували, що навіть повнолітні жінки внаслідок властивої їм легковажності повинні перебувати під опікою … Виняток допускалося тільки для дів-весталок, яких стародавні римляни у повагу до їх жрецького сану звільняли від опіки. Так було постановлено законом XII таблиць.)
2. (Гай, Інституції, II. 47: Законом XII таблиць було визначено, що res mancipi, що належать жінці, яка перебувала під опікою агнатами, не підлягали давності, за винятком лише того випадку, коли сама жінка передавала ці речі із згоди опікуна.)
3. Як хто розпорядиться на випадок своєї смерті щодо свого домашнього майна або щодо опіки [над підвладними йому особами], так нехай те й буде непорушним.
4. Якщо хто-небудь, у кого немає підвладних йому осіб, помре, не залишивши розпоряджень про спадкоємця, то нехай його господарство візьме собі [його] найближчий агнат.
5. Якщо [у померлого] немає агнатів, нехай [залишилося після нього] господарство візьмуть [його] родичі.
6. (Гай, Інституції, I. 155: За законом XII таблиць опікунами над особами, яким не було призначено опікуна за заповітом, є їх агнатами.)
7а. Якщо чоловік впав у божевілля, то нехай владу над ним самим і над його майном візьмуть його агнати або його родичі.
7б. (Ульпіан, I. 1 рг. D. XXVII. 10: Згідно із законом XII таблиць марнотратнику заборонялось управління належним йому майном.)
(Ульпіан, Lib. Sing. Regul XII. 2: Закон XII таблиць наказує божевільному і марнотратнику, на майно яких накладено заборону, стояти під опікою їх агнатів.)
8а. (Ульпіан, Lib. Sing. Regul., XL. I: Закон XII таблиць передавав патрону спадок після римського громадянина з вільновідпущеників в тому випадку, якщо останній, не маючи підвладних йому осіб, вмирав, не залишивши заповіту.)
8б. (Ульпіан, I.195.? 1.0. L.16: Говорячи [про відносини між патроном і вільновідпущениками], закон [XII таблиць] вказує, що майно вільновідпущеника переходить з тієї сім'ї в цю сім'ю, [причому в даному випадку] закон говорить [про сім'ю як сукупності] окремих осіб.)
9а. (Гордіан, 1. 6. С. III. 36: За законом XII таблиць майно, що складається в боргових вимог [померлого до інших осіб], безпосередньо, [тобто без виконання будь-яких юридичних формальностей], розподіляється між співспадкоємцями відповідно до їх спадковими частками.)
9б. (Діоклетіан, 1. 26. С. II. 3: Згідно із законом XII таблиць, борги померлого безпосередньо розподіляються [між його спадкоємцями] пропорційно отриманим [ними] часткам спадщини.)
10. (Гай, 1. 1. Pr. DX 2: «Позов [про розподіл спадку] ґрунтується на постанові закону XII таблиць».)
Таблиця VI зобов'язальне право (договір, купівля-продаж, позика, кредит і кредитні ставки, купівля і втрата рухомого та нерухомого майна) 1. Якщо хто укладає угоду самозакладу або відчуження речі [у присутності 5 свідків і вагаря], то нехай слова, які виголошуються при цьому, шануються непорушним.
2. (Цицерон, Про обов'язки, III. 16: За XII таблицями вважалося достатнім представити докази того, що було сказано [при укладанні] угоди, і відмова від своїх слів підлягала штрафу удвічі.)
3. (Цицерон, Тор. IV. 23: Давність володіння щодо земельної ділянки [встановлювалася] в два роки, щодо всіх інших речей — в один рік).
4. (Гай, Інституції, 1. 3: Законом XII таблиць було визначено, що жінка, яка не бажала встановлення над собою влади чоловіка [фактом давностного з нею співжиття], повинна була щорічно відлучатися з свого дому на три ночі і таким чином переривати річне давностное володіння [нею].)
5а. (АВЛ Геллнй, аттичної ночі, XX. 17. 7. 8: Власноруч відстояти [свою річ] при судоговорінні … це значить накласти свою руку на ту річ, про яку йде суперечка при судоговорінні, [тобто іншими словами], змагаючись із супротивником, вхопитися рукою за спірну річ і в урочистих виразах відстоювати право на неї. Накладення руки на річ проводилося в певному місці в присутності претора на підставі XII таблиць, де було написано: "Якщо хто-небудь власноруч відстоює свою річ при судоговорінні ".)
5б. (Павло, Fragm. Vatic., 50: Закон XII таблиць затвердив [відчуження речі] шляхом угоди, що відбувалося в присутності 5 свідків і вагаря, а також шляхом відмови від права власності на цю річ при судоговорінні перед претором.)