Поведі́нка — родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів. У біхевіоризмі поведінкою вважають видимі прояви, які можна спостерігати, необіхевіористи додають також внутрішні стани, пов'язані із зовнішніми проявами, у когнітивній психології поведінка розглядається як мислене представлення, а не зовнішній спостережний акт поведінки.
Ведуться суперечки чи вважати поведінкою фізіологічні, неврологічні процеси. Рослини та бактерії теж мають здатність до активного, мало того, впорядкованого переміщення під дією зовнішніх факторів (таксис). Прикладом служать фототаксис і хемотаксис бактерій, синьо-зелених водоростей. Вищі рослини також не позбавлені здатності до руху. Добре відомі ніктінастії рослин — відкривання і закривання квіток у зв'язку зі зміною дня і ночі, фототропізму листя, гідро- і хемотропізми коренів.
Оскільки механізми руху рослин мають чисто фізіологічний характер, не можна говорити про наявність у них ні поводження, ні психіки. У психології, рух рослин відносять до допсихічного рівня відбиття.
Поведінка, на відміну від психіки, доступна для безпосереднього спостереження і є предметом широкого спектра наук, від психології, етології, зоопсихології та порівняльної психології до поведінкової екології.
Підходи і напрямки
Коріння наук про поведінку простягаються до античних часів. Питаннями психології та поведінки людей і тварин займалися ще Арістотель, Хризіп, Сократ і Платон, однак серйозне наукове вивчення поведінки стало можливим лише зі створенням еволюційного вчення. Сучасні наукові дисципліни, які займаються вивченням поведінки, тісно пов'язані між собою і багато в чому перетинаються, а відмінності в предметах і методах сприяють повнішому розкриттю сутності поведінки з різних позицій. В наш час спостерігається об'єднання наук про поведінку в міждисциплінарні напрямки.
Психологія
Психологія вивчає психіку людини, а саме закономірності, особливості і розвиток психічної діяльності людини. Предметом психології є поведінка людини, однак психологія неодноразово змінювала предмет свого дослідження протягом довгої історії свого розвитку. Сучасна психологія являє собою розвинену науку, що спирається на досягнення зоопсихології, нейрофізіології та інших природничих наук.
Поведінка індивіда значною мірою обумовлена наявністю двох типів реакцій: реакції на запобіжник і реакції на відстань, причинність виникнення яких має різну природу
Зоопсихологія
Зоопсихологія займається вивченням психічної діяльності тварин. Об'єктом зоопсихології є поведінка тварин. Предметом зоопсихології є особливості та закономірності психічної діяльності тварин, а також її розвиток в онтогенезі та філогенезі. Увага зоопсихологів направлена на вивчення сприйняття, пам'яті, мислення тварин.
Порівняльна психологія
Порівняльна психологія займається порівняльним аналізом психічних процесів представників різних таксономічних груп. Характерною рисою порівняльної психології є застосування порівняльного аналізу як основного методу.
Біхевіоризм та необіхевіоризм
Біхевіоризм — напрям в американській психології, що зародився на початку XX століття. Особливістю цього напрямку була відмова від вивчення психіки, як непізнаваного явища. При цьому повністю виключалися з розгляду психічні процеси, а поведінка зводилася до сукупності реакцій на стимули. Засновником біхевіоризму є американський психолог Джон Вотсон, він же і запропонував цей термін. Представники цього напряму зробили великий внесок у науку про поведінку, зокрема, визначили предмет психології, розробили класичні методи, практично цінні технології та сприяли поширенню математичних методів в психології.
Етологія
Етологія в сучасному розумінні — наука про біологічні основи поведінки тварин. Предметом етології є механізми, адаптивне значення, особливості розвитку поведінкових актів в онтогенезі і питання еволюції поведінки. Етологія зародилася в рамках «класичної етології» — наукового напрямку, який займався вивченням поведінки тварин як адаптації до навколишнього середовища в їхньому природному середовищі існування. Предмет етології становлять закінчені, скоординовані поведінкові акти. Засновниками етології як наукового напряму вважаються Конрад Лоренц та Ніколас Тінберген.
Компоненти психічної діяльності З часів Чарльза Дарвіна в науці встановилося уявлення про три складових психічної діяльності тварин. Ці компоненти, за термінологією Дарвіна — інстинкт, здатність до навчання і здатність до міркування, органічно з'єднуються утворюючи складний феномен психічної діяльності тварин.
Вроджені Див. також: Інстинкт
Інстинкт — в широкому сенсі спадково закріплений компонент поведінкового акта. У науках про поведінку тварин під інстинктом розуміється вид-специфічна сукупність вроджених складних реакцій організму, що виникають, як правило, майже в незмінній формі у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення. Безумовний рефлекс — відносно постійна стереотипна вроджена реакція організму на вплив зовнішнього і внутрішнього середовища, що здійснюється при посередництві центральної нервової системи й не вимагає спеціальних умов для свого виникнення. Термін був запропонований І. П. Павловим.
Навчання
Звикання — найпростіша форма навчання, яка полягає в ослабленні реакції на стимул при багаторазовому пред'явленні. Умовний рефлекс. Класичний павловський рефлекс полягає у формуванні при багаторазовому пред'явленні біологічно нейтрального стимулу з біологічно значимим стимулом, так що обидва стимулу частково перекриваються в часі, реакції на нейтральний стимул. У рамках рефлекторної теорії ВНД умовний рефлекс розглядався як основна одиниця індивідуального досвіду. Оперантне навчання — процес формування інструментальних рефлексів через підкріплення власної активності тварини. Імпринтинг — відкрита етологами форма облігатного навчання.
Розміркована діяльність Розміркована діяльність — (за Крушинським) здатність тварини вловлювати емпіричні закони, які зв'язують предмети і явища зовнішнього світу й оперувати цими законами в новій для нього ситуації. Інтелект людини — загальна пізнавальна здатність, яка визначає готовність до засвоєння та використання знань і досвіду, а також до розумної поведінки у проблемних ситуаціях.
Форми поведінки
Харчова поведінка
Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Вона нерозривно пов'язана з різними видами активності: пошуком, запасанням їжі і обміном речовин. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликається відсутністю їжі.
Пошукова поведінка і здобування їжі
Пошукова поведінка відрізняється винятковою різноманітністю і залежить від особливостей екології і біології виду. Спільним для тварин є підвищення чутливості до харчових подразників. У одноклітинних організмів, личинок комах вона проявляється у вигляді позитивного таксису у відповідь на хімічні подразники.
Тварини виявляють вибірковість щодо їжі. Вона може проявлятися у вигляді суворої спеціалізації, як у Rostrhamus sociabilis, що харчується лише слизняками, або у вигляді харчової переваги, за наявності якої тварина, якщо у неї є вибір, віддає перевагу певному харчовому об'єкту. Екологи визначають харчову перевагу як перевищення певного харчового об'єкта в раціоні над його вмістом в середовищі. Часто тварини прагнуть підтримувати різноманітність харчового раціону (Збалансована перевага).
Серед тварин, що харчуються живою їжеюЦя категорія в екології протиставляється детритофагам і об'єднує як рослиноїдних, так і м'ясоїдних тварин (істинних хижаків).), спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі — полювання і випасання.
Полювання є способом добування рухомих живих об'єктів. Мисливські стратегії залежать від характеристик здобування та особливостей біології мисливця. Одні хижаки, наприклад, богомоли, чекають жертву у засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки — прикладом може служити мурашиний лев. Швидкі хижаки, наприклад кальмари, реалізують особливу стратегію — переслідування. Полювання на малорухливу здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто володіє міцним панциром).
Нерухома і численна здобич знімає необхідність її вистежування і вбивства. Харчування такою здобиччю — випасання — полягає в поїданні частин, або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу хижаків можуть служити великі хребетні травоїдні тварини, такі як вівці і кози.
Забирання здобичі в інших організмів — клептопаразитизм — також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах. Для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом прожитку. Такі види здатні активно і наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. Далеко не завжди клептопаразитизм викликає відповідну агресію, особливо при міжвидовому клептопаразитизмі.
Насичення
При поїданні їжі включаються механізми гальмування, запускаються як фізіологічними змінами, так і сигналами від рецепторів рота, глотки, шлунка і кишки. У високоорганізованих тварин процес вживання їжі керується за участю центральної нервової системи, у менш високоорганізованих цей процес контролюється периферичною нервовою системою. Наприклад, у мух споживання їжі регулюється за принципом зворотного негативного зв'язку — у міру розтягування кишечника посилюється гальмування харчової поведінки. Серед членистоногих зустрічається зовнішнє травлення. Воно характерно для павуків, личинок мух і бабок.
Запасання їжі
Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад, жуки-гнойовики відкладають яйця у заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих і деякі двокрилі відкладають яйця у тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволило виділити їх в окрему екологічну категорію — паразитоїди. У деяких гризунів, до яких належать хом'яки, представники родини Heteromyidae та бурундук, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливого сезону. У них запасання корму приурочено до періоду дозрівання злаків. За сезон звичайний хом'як запасає до 16 кг рослинного корму..
Гігієнічна поведінка
Гігієнічна поведінка об'єднує поведінкові акти, спрямовані на догляд за тілом. Гігієнічна поведінка є неодмінною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення гігієнічної поведінки свідчить про негаразди у тварини (хворобу, голод, або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску.
Поведінкові акти, такі як прийняття пози для сну також відносяться до гігієнічної поведінки.
Репродуктивна поведінка
З двох основних типів розмноження — статевого і нестатевого, перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, впізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій, хоча організми, що розмножуються партогенетично іноді демонструють складну статеву поведінку.
Тварини, що живуть у природних районах з вираженою зміною сезонів року, мають річний цикл розмноження. У них сезон статевої поведінки запускається внутрішніми річними (циркануальними) ритмами, при цьому чинники довкілля надають коригувальний вплив. Наприклад, у риб, що мешкають у водах помірного поясу, нерест спостерігається раз на рік (восени, влітку, або навесні), коли у риб котрі мешкають в тропіках, він може бути не виражений зовсім.
У ссавців, поряд з цірканнуальними, є коротший естральний цикл, який визначається фізіологічними процесами. Ці фактори визначають готовність до спаровування. Під дією статевих гормонів тварини стають чутливими до статевих сигналів — хімічних, звукових і візуальних, починають проявляти комплекси дій, спрямовані на пошук партнерів.